Львівський залізничний вокзал — перший вокзал на території України, сьогодні — вокзал станції «Львів-Головний».

Вокзал відкрили разом із залізницею, тобто 4 листопада 1861 року. Цей день вважається початком історії залізниць в Україні. З 2002 року День залізничника в Україні святкується 4 листопада. У 1879 році сюди пролягла перша лінія львівського кінного трамваю, а у 1894 — перша лінія електричного.

Коли на початку ХХ століття з'ясувалося, що старий вокзал не здатний забезпечити потрібний пасажиропотік якісним обслуговуванням, вирішили будувати нову споруду. Тоді у 1904 році за проектом Владіслава Садловского було збудовано новий вокзал. В його спорудженні використали найкращі досягнення початку ХХ століття: електричне освітлення і вентиляція, центральне опалення, перші в Україні електричні ліфти та матричні годинники. Це при тому, що у місті, на момент відкриття вокзалу, працювала лише одна малопотужна електростанція. Однією з інженерних дивовиж було ажурне перекриття перонів, яке завдяки нанесеній на нього емульсії світилося уночі. Вхід на вокзал був платним.

Значно вокзал постраждав і під час бомбардувань Другої Світової. Він був повністю відбудований лише у 1946 році. Починаючи з цього року і закінчуючи 1951, пасажирські зали були перебудовані у стилі сталінського ампіру.

У 2001 році була завершена ґрунтовна реконструкція. Сьогодні у приміщенні вокзалу міститься: 1 касовий зал, 6 залів очікування різної комфортабельності, VIP-зал, зал офіційних делегацій, а також, 3 бари, ресторан, перукарня, газетні та аптечні кіоски, кімнати відпочинку. Вокзал має 5 перонів, 8 колій (по одній колії біля 1 та 5 перонів та по дві біля 2, 3, 4 перонів). Вихід до перонів забезпечують три підземні переходи, а до першого перону крім цього, ще два зовнішні виходи. Над усіма перонами вокзалу знаходиться купольно-арочне накриття, зроблене з металу та скла. Раніше львівський залізничний вокзал вважався одним з кращих у Європі з точки зору архітектури та технічних особливостей.